Інформаційне забезпечення систем управління

26 апреля 2009 15:54, konstantinus:

Визначення терміну «інформація»

Інформація походить від латинського слова «informatio», яке має декілька значень:

  1. роз’яснення, виклад, витлумачення;

  2. представлення, поняття;

  3. ознайомлення, просвіта.

Саме слово «informatio» складається з префікса «in-» («в-, на-, при-») і дієслова «formo» («надаю форму, створюю»), пов’язаного з іменником «forma» («форма»).
Загальне поняття інформації подано у філософії, де під нею розуміють відображення реального світу. Як філософську категорію її розглядають як один з атрибутів матерії, що відбиває її структуру. Погляд на інформацію з точки зору її споживачів окреслює таке поняття: інформація – це нові відомості, які прийняті, зрозумілі і оцінені її користувачем як корисні. Іншими словами, інформація – це нові знання, які отримує споживач (суб’єкт) у результаті сприйняття і переробки певних відомостей.
В англійській мові слово «information» (в написанні «informacioun») вперше з’явилось у 1387 р. Сучасного написання це слово набуло у XVI ст. У східнослов’янські мови слово «інформація» прийшло із Польщі у XVII ст.
З середини ХХ століття «інформація» стала загальнонауковим поняттям, але до цих пір у науковій сфері воно залишається вкрай дискусійним. Загальноприйнятого визначення інформації не існує, і воно використовується головним чином на інтуїтивному рівні.

В залежності від галузі використання термін «інформація» одержав безліч визначень, зокрема:
1. відомості або повідомлення про щось (побутове);
2. роз’яснення, виклад;
3. оригінальність, новизна;
4. комунікація та зв’язок, в процесі якого усувається невизначеність (теорія зв’язку, американський вчений Клод Шеннон);
5. міра неоднорідності розподілу матерії та енергії у просторі та у часі, міру змін, якими супроводжуються всі процеси, що протікають у світі (український вчений Віктор Михайлович Глушков);
6. позначення змісту, отриманого з зовнішнього світу в процесі нашого пристосування до нього і пристосування до нього наших почуттів (американський вчений Норберт Вінер);
7. заперечення ентропії, міра хаосу в системі (термодинаміка, французький вчений Леон Бріллюен);
8. передача різноманітності (англійській філософ Вільям Росс Ешбі);
9. міра складності структур (французький вчений Абраам Моль);
10. ймовірність вибору (радянські вчені Аківа та Ісаак Яглон);
11. відображена різноманітність (радянський вчений Аркадій Дмитрович Урсул);
12. властивості матеріальних об’єктів породжувати та зберігати певний стан, який в різних матеріально-енергетичних формах може передаватись між об’єктами;
13. фундаментальний генералізаційно-єдиний безпочатково-нескінченний законопроцес автоосциляційного, резонансно-сотового, частотно-квантового та хвильового відношення, взаємодії, взаємоперетворення та взаємозбереження (у просторі та часі) енергії, руху, маси та антимаси на основі матеріалізації та дематеріалізації в мікро- та макроструктурах Всесвіту (інформаціологія, російський вчений Іван Йосипович Юзвішин);
14. універсальна субстанція, що пронизує усі сфери людської діяльності, слугує провідником знань та думок, інструментом спілкування, взаєморозуміння та співробітництва, утвердження стереотипів мислення та поведінки (ЮНЕСКО);
15. документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі (Закон України «Про інформацію»).
Існують також й інші, переважно несумісні між собою визначення поняття «інформація». Але практично всі чисельні погляди на сутність інформації групуються навколо двох концепцій — атрибутивної та функціональної.
Згідно з атрибутивною концепцією, інформація — це об’єктивна внутрішня властивість всіх матеріальних об’єктів, вона міститься у всіх без винятку елементах та системах матеріального світу. Іншими словами, інформація є невід’ємним атрибутом (властивістю) матерії (звідси назва концепції). Зараз немало вчених та філософів вважають, що доречно говорити про три іпостасі існування матерії: речовина, яка відображає сталість матерії; енергія, яка відображає рух, зміну матерії та інформація, яка відображає структуру, організацію матерії.
Інформація, згідно з цією концепцією, міститься у формі властивих матеріальним об’єктам структур (така інформація одержала назви структурна, потенційна, апріорна, внутрішня інформація, інформація «у собі»). З цим підходом пов’язане визначення інформації як відображення різноманітності.
Прихильники функціональної концепції не визнають існування інформації у неживій природі, а саму інформацію визначають як зміст сигналу або повідомлення, отриманого кібернетичною системою із зовнішнього світу.
Поява цієї концепції пов’язана з розвитком кібернетики — науки про управління та зв’язок у живих організмах, суспільстві і машинах (це дало другу назву концепції — функціонально-кібернетична). Кібернетика формулює принцип нерозривного зв’язку (єдності) інформації з управлінням, з функціонуванням самокерованих та самоорганізовуваних систем (технічних, біологічних та соціальних).
Розвинута в роботах «батька кібернетики», американського математика Норберта Вінера концепція припускає, що процес управління в згаданих системах є процесом переробки (перетворення) певним центральним пристроєм інформації, одержуваної від джерел первинної інформації (сенсорних рецепторів) і передачі її в ті ділянки системи, де вона сприймається її елементами як наказ для виконання тієї або іншої дії. Після здійснення самої дії сенсорні рецептори готові до передачі інформації про ситуацію, що змінилася, для виконання нового циклу управління. Так організується циклічний алгоритм (послідовність дій) управління та циркуляції інформації в системі. При цьому важливо, що головну роль тут відіграє зміст інформації, переданої рецепторами і центральним пристроєм. Інформація, за Вінером — це «позначення змісту, отриманого з зовнішнього світу в процесі нашого пристосування до нього і пристосування до нього наших почуттів».
Багато вчених вважають інформаційні процеси органічними якостями живих систем, які відрізняють їх від неживої природи, неодмінною субстанцією живої матерії, психіки, свідомості. В рамках цього підходу були висунуті твердження, що «специфіка життя пов’язана з наявністю інформації, за допомогою якої через особливого роду регуляцію забезпечується процес функціонування системи», «життя — це спосіб існування органічних систем, заснована на використанні внутрішньої інформації» тощо. Інформація виступає в якості універсальної «життєвої сили», яка управляє метаболічними процесами в живих істотах (існує навіть термін «інформаційний метаболізм»), організовує відображення середовища і адаптацію до нього, забезпечує збереження і передачу спадкоємних ознак, які формують популяцію, біоценози та біосферу в цілому, визначає біологічну еволюцію.

Законодавче регулювання інформаційних процесів
Інформація є необхідною складовою функціонування усіх соціальних систем. У приватному житті, для управління складними технологічними системами або для розбудови незалежної держави завжди є нагальна потреба у надійній та оперативній інформації. З метою задоволення інформаційних потреб громадян, юридичних осіб і держави органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють інформаційну діяльність та створюють інформаційні служби, системи, мережі, бази і банки даних відповідно до ст. 12 Закону України «Про інформацію».
Окремі документи й масиви документів (справи) на будь-яких носіях, у тому числі таких, що забезпечують роботу обчислювальної та організаційної техніки, створюють інформаційний ресурс — сукупність документів в інформаційних системах (у бібліотеках, архівах, банках даних тощо — ст. 1 Закону України «Про Національну програму інформатизації» від 4 лютого 1998 року № 74/98-ВР). Інформаційні ресурси (інформація) є об’єктами відносин фізичних і юридичних осіб між собою та з державою. Разом вони становлять інформаційні ресурси України і захищаються законом поряд з іншими видами ресурсів. Інформаційна діяльність здійснюється в інформаційному просторі України — середовищі, в якому здійснюються продукування, зберігання та поширення інформації і на яке розповсюджується юрисдикція України.
Сукупність систем, що забезпечують продукування, накопичення, зберігання та поширення інформаційної продукції, виробництво засобів створення інформаційної продукції та їх поширення, виробництво інформаційних технологій, сервісне обслуговування елементів інфраструктури, підготовку кадрів називають інформаційною інфраструктурою. Інформаційне середовище — це сукупність інформаційної інфраструктури, інформаційних ресурсів та інформаційних відносин.
І Документування інформації (створення офіційного документа) є неодмінною умовою включення інформації в інформаційні ресурси. Варто враховувати, що документ може бути не тільки і навіть не стільки управлінським (діловим), як мати переважно текстову, табличну чи анкетну форму. Багато цінних документів представлені в зображувальному вигляді, зокрема це конструкторські документи, картографічні, науково-технічні, документи на фотографічних, магнітних та інших носіях. Адже документ — це передбачена законом матеріальна форма одержання, зберігання , використання і поширення інформації шляхом фіксації її на папері, магнітній, кіно-, відео-, фотоплівці або на іншому носієві (ст. 27 Закону України «Про інформацію» від 2 жовтня 1992 року.
Стаття 1. Визначення інформації
Під інформацією цей Закон розуміє документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі.
Стаття 3. Сфера дії Закону
Дія цього Закону поширюється на інформаційні відносини, які виникають у всіх сферах життя і діяльності суспільства і держави при одержанні, використанні, поширенні та зберіганні інформації.
Конституційні права людини і громадянина в Україні на інформацію, її вільне отримання, використання, поширення та зберігання в обсягах, необхідних для реалізації кожним своїх прав, свобод і законних інтересів, чинним законодавством держави закріплюються і гарантуються. Нормативна основа інформаційних правовідносин у державі визначена у статтях 32 і 34 Конституції України, законах від 2 жовтня 1992 року «Про інформацію», від 16 листопада 1992 року «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» ( 2782-12 ), від 21 грудня 1993 року «Про телебачення і радіомовлення» ( 3759-12 ), а також у статтях 7, 440 і 440-1 Цивільного кодексу ( 1540-06 ), статтях 125 і 126 Кримінального кодексу України ( 2001-05 ), спрямованих на захист честі, гідності та ділової репутації особи внаслідок поширення неправдивої інформації, відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, збереженням, використанням та розголошенням свідчень про особу.
(Офіційне тлумачення до статті 3 в Рішенні Конституційного Суду України N 5-зп (v005p710-97 ) від 30.10.97)

Інформаційне середовище
Інформаційне забезпечення систем управління — це поєднання усієї інформації, що використовуються, специфічних засобів і методів її опрацювання, а також діяльності фахівців з її ефективного удосконалення й використання.
На практиці інформаційне забезпечення охоплює систему руху і перетворення інформації, включаючи класифікаційні переліки всіх даних, методи їх кодування, зберігання та передачі. Розробка автоматизації інформаційного забезпечення спрямована на використання технічних засобів управління для постачання потрібної інформації відповідним органам управління з метою, по-перше, організації безперервного процесу збирання, опрацювання, зберігання, пошуку і відображення інформації, а також передачі її на різні рівні управління; по-друге, високої надійності та вірогідності відповідно до встановлених вимог до збирання й опрацювання на кожному з рівнів управління. Інформаційне забезпечення є динамічною категорією та використовуються підприємцями у бізнесі та управлінні. Документована інформація має значну цінність для її власника.
Управлінська інформація, щоб бути цілеспрямованою, продуктивною, повинна відповідати певним вимогам. Практика управління, спроби її теоретичного узагальнення виробили вимоги.
Управлінська інформація має бути:
— вірогідною, тобто реально відбивати факти події і ситуацію в галузях, сферах державного будівництва, суспільного життя;
— актуальною — свіжою, новою, відповідати реаліям сьогодення;
— достатньою — досить повно, глибоко і всебічно висвітлювати питання, що розглядаються;
— автентичною — виражатися в зрозумілій формі, лексично відповідати сучасним моделям державної мови;
— вчасною — оперативно попереджати виникнення труднощів, пов’язаних з тими або іншими процесами управління (ще до появи таких, а не після виникнення проблем).
Але, навіть відповідаючи відомим вимогам, інформація не може набути статусу управлінської.
Для цього вона має бути подана у відповідній формі — наказу, розпорядження, інструкції тощо, і оскільки вона зв’язана з державним управлінням,— виходити з певних організаційно-правових джерел — державних органів, наділених відповідною компетенцією. Наприклад, у сфері економіки такими органами є Кабінет Міністрів України, Міністерство економіки і торгівлі, Міністерство транспорту, в галузі освіти — Міністерство освіти та науки, Вища атестаційна комісія. Рішення завжди набуває юридичної форми, тобто являє собою акт. Ним завершується підготовча інформаційна робота. Акт управління містить конкретний комплекс організуючих, регулюючих та керуючих впливів, які спрямовано на переведення відповідного явища, процесу, відношення у новий стан, необхідний для здійснення управління.

Інформаційне забезпечення систем управління.
Управлінська інформація
До інформації, яка міститься в актах управління, ставляться певні вимоги. Передусім необхідно, щоб управлінське рішення містило якомога більше інформації, придатної як до аналізу та оцінки ситуації, так і до наступної зміни, розвитку питання, що розглядається.
В органічному зв’язку з повнотою інформації постає вимога доцільності і чистоти інформації, що відбито в акті управління. Тобто в тексті рішення повинні міститися лише ті відомості, норми, вказівки, плани, що мають безпосередньо управлінський сенс і безпосередньо належать до відповідного питання.
Необхідною вимогою, яка також ставиться до інформаційного наповнення управлінського акту, є внутрішня узгодженість інформації, тобто, частини акту державного управління повинні логічно відповідати одна одній і взаємодоповнювати одна одну.
У нинішній час проблема інформаційних якостей управлінських рішень стоїть дуже гостро, бо в усіх сферах і галузях економіки, соціально-культурного та адміністративно-політичного будівництва для забезпечення їхнього постійного функціонування і розвитку використовується різноманітна управлінська інформація. У формах актів органів державної виконавчої влади, договорів, контрактів, звичайних юридично значущих дій (наприклад актів, протоколів, доповідних записок).
Таким чином, у масиві управлінської інформації, яка забезпечує через акти управління процес державного управління, провідне місце належить тій її частині, що міститься в управлінських актах. Юридична сила і результативність актів залежить від закладеної у них інформації, при тому, що остання задовольняє вищезазначеним вимогам.
Особливе місце займають управлінські рішення різних видів, що приймалися у попередні періоди розвитку суспільства. Як і сучасні акти управління, рішення, що характеризують минулу управлінську працю, являють собою інформаційну основу державно-управлінської діяльності. Отже, якість державного управління безпосередньо залежить від ступеня розвитку інформаційної інфраструктури країни.
Нині перед Україною стоїть завдання вдосконалення інформаційної системи державного управління, піднесення якості управлінських рішень, з урахуванням сучасного стану науки і техніки.
Вдосконалення комп’ютерних технологій, розвиток засобів передачі інформації на відстані при належному підході можуть істотно спростити процес державного управління, підвищити якість управління, суттєво скоротити управлінський апарат держави, а відповідно і зменшити видатки на його утримання.
Указом Президента України «Про заходи щодо забезпечення інформаційної безпеки держави» від 18 вересня 2002 року № 836/2002 з метою підвищення рівня захисту державних інформаційних ресурсів в інформаційних та телекомунікаційних системах, забезпечення інформаційної безпеки держави утворено Державний центр безпеки інформаційних та телекомунікаційних систем у складі Департаменту спеціальних телекомунікаційних систем та захисту інформації Служби безпеки України, який здійснює методичне керівництво та координує діяльність державних органів, пов’язану із запобіганням, виявленням, реагуванням та усуненням наслідків несанкціонованих дій щодо державних інформаційних ресурсів в інформаційних та телекомунікаційних системах, надає в разі потреби допомогу цим органам у здійсненні заходів із попередження порушення цілісності, доступності та конфіденційності зазначених ресурсів.

Інформаційна безпека
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку взаємодії органів виконавчої влади з питань захисту державних інформаційних ресурсів в інформаційних та телекомунікаційних системах» від 16 листопада 2002 р. № 1772 органи виконавчої влади з метою захисту державних інформаційних ресурсів в інформаційних та телекомунікаційних системах.
Необхідною складовою інформаційної безпеки є захист інформації від її втрати, витоку або розголошення. Зазвичай зловмисників цікавить передусім виробничо-технологічна інформація (методи виготовлення продукції, програмне забезпечення, виробничі показники, хімічні формули, рецептури, результати випробувань дослідних зразків, дані контролю якості тощо) та ділова (результати дослідження ринку, списки клієнтів, економічні прогнози, стратегія дій на ринку тощо). Іноземні спецслужби може цікавити також стратегічно важлива для України інформація.
Відповідно до інтересів забезпечення національної безпеки і ступеня цінності для держави, а також правових, економічних та інших інтересів користувачів, за режимом доступу інформація поділяється на відкриту інформацію, тобто загальнодоступну, яка використовується в роботі без спеціального дозволу, поширюється через засоби масової інформації, оголошується на конференціях, у виступах та інтерв’ю; та інформацію з обмеженим доступом, яка містить відомості, що становлять той чи той вид таємниці і підлягають захисту як з боку держави, так і відповідних користувачів.

Порядок обігу інформації з обмеженим доступом
Порядок обігу інформації з обмеженим доступом регулює ст. 30 Закону України «Про інформацію». Інформація з обмеженим доступом за своїм правовим режимом поділяється на конфіденційну і таємну.
Конфіденційна інформація — це відомості, які перебувають у володінні, користуванні або розпорядженні окремих фізичних чи юридичних осіб і поширюються за їх бажанням відповідно до передбачених ними умов.
До конфіденційної інформації належить медична, тобто свідчення про стан здоров’я людини, історію її хвороби, про мету запропонованих досліджень і лікувальних заходів, прогноз можливого розвитку захворювання, в тому числі і про наявність ризику для життя і здоров’я (ст. ст. 39, 40 Основ законодавства України про охорону здоров’я від 19 листопада 1992 р.). Конфіденційними також є відомості, що містяться у деклараціях державних службовців, які подаються ними на підставі ст. 13 Закону України від 16 грудня 1993 р. «Про державну службу». Згідно зі ст. 30 Закону України від 27 березня 1991 р. «Про підприємства в Україні» під комерційною таємницею підприємства розуміють відомості, пов’язані з виробництвом, технологічною інформацією, управлінням, та іншою діяльністю підприємства, що не є державною таємницею, розголошення (передача, витік) яких може дати шкоди його інтересам. Склад і обсяг відомостей, що становлять комерційну таємницю та порядок її захисту визнаються керівником підприємства. Стаття 9 Закону України «Про адвокатуру» від 19 грудня 1999 р. № 2887-ХІІ визначає, предметом адвокатської таємниці є питання, з яких громами або юридична особа зверталися до адвоката, суть консультацій, порад, роз’яснень та інших відомостей, одержаних адвокатом при здійсненні своїх професійних обов’язків.
Громадяни, юридичні особи, які володіють інформацією професійного, ділового, виробничого, банківського, комерційного та іншого характеру, одержаною на власні кошти, або яка є предметом їх професійного, ділового, виробничого, комерційного та іншого інтересу і не порушує передбаченої законом таємниці, самостійно визначають режим доступу до неї, включаючи належність її до категорії конфіденційності, та встановлюють для неї систему (способи) захисту. До банківської таємниці належить інформація щодо діяння та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи іншим особам при наданні послуг банку і розголошення якої е завдати матеріальної чи моральної шкоди клієнтові (ст. Закону України від 7 грудня 2000 р. «Про банки і банків-діяльність»). Зокрема, до такої інформації належать відомі про стан рахунків клієнтів, операції, які були проведені користь чи за дорученням клієнта, здійснені ним угоди, фінансово-економічний стан клієнтів, системи охорони банку та клієнтів, коди, які використовуються банками для захисту інформації, тощо.
Виняток становить інформація комерційного та банківського характеру, а також інформація, правовий режим якої встановлено Верховною Радою України за поданням Кабінету стрів України (з питань статистики, екології, банківських акцій, податків тощо), та інформація, приховування якої загрозу життю і здоров’ю людей.
Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань забезпечення та безперешкодної реалізації права людини на свободу слова» № 676-ІУ 2003 р. передбачає, що «інформація з обмеженим доступом може бути поширена без згоди її власника, якщо ця інформація є суспільно значимою, тобто якщо вона є предметом громадського інтересу і якщо право громадськості знати цю інформацію переважає право її власника на її захист».
При укладанні будь-якого договору (контракту) сторони повинні брати на себе взаємні письмові зобов’язання щодо захисту конфіденційної інформації іншої сторони і документів, отриманих при переговорах, виконання умов договору.
Виробнича чи комерційна цінність інформації, як правило, недовговічна і визначається часом, необхідним конкурентові для вироблення тієї самої ідеї чи її викрадення і відтворення, а також часом до патентування, опублікування і переходу в число загальновідомих.

Безпека інформаційних ресурсів
Основною загрозою безпеці інформаційних ресурсів обмеженого доступу є несанкціонований (незаконний, недозволений) доступ зловмисника чи сторонньої особи до документованої інформації і як результат — оволодіння інформацією і протиправне її використання або здійснення інших дій. Метою і результатом несанкціонованого доступу може бути не тільки оволодіння цінними відомостями і їх використання, а й їх знищення, підміна тощо. Під сторонньою особою розуміється будь-яка особа, що не має безпосереднього відношення до конфіденційної інформації (співробітники, у яких обмежений доступ до цієї інформації, працівники комунальних служб, екстремальної допомога, відвідувачі, працівники інших підприємств і організацій тощо). Кожна із зазначених осіб потенційно може бути зловмисником чи його спільником, агентом.
Обов’язковою умовою успішного здійснення спроби несанкціонованого доступу до інформаційних ресурсів обмеженого доступу є інтерес до них з боку конкурентів, зазначених вище осіб, служб і організацій. За відсутності такого інтересу загроза інформації не виникає навіть у тому разі, якщо створилися передумови для ознайомлення з нею сторонньої особи. Основним винуватцем несанкціонованого доступу до інформаційних ресурсів є, як правило, персонал, що працює з документами, інформацією і базами даних. При цьому слід зважати, що втрата інформації відбувається переважно не в результаті навмисних дій, а через неуважність і безвідповідальність персоналу.
Отже, витік інформації обмеженого доступу може відбутись за умови:
наявності інтересу конкурентів (фізичних чи юридичних осіб) до конкретної інформації;
виникнення ризику загрози, організованої зловмисником за випадково сформованих обставин;
неефективної системи захисту інформації чи відсутності цієї системи;
непрофесійно організованої технології опрацювання і збереження конфіденційної інформації;
неякісного підбору персоналу і плинності кадрів, складного психологічного клімату в колективі;
відсутності системи навчання співробітників правилам захисту інформації обмеженого доступу;
відсутності контролю з боку керівництва за дотриманням персоналом вимог нормативних документів у роботі з інформаційними ресурсами обмеженого доступу;
безконтрольного відвідування приміщень сторонніми особами.

Варто завжди пам’ятати, що факт документування конфіденційної інформації різко збільшує ризик її витоку. Великі майстри минулого ніколи не записували таємниці свого мистецтва, а передавали їх усно синові, учневі. Тому таємниці виготовлення багатьох унікальних предметів того часу так досі і не розкрито.
Слід відзначити, що у зв’язку зі зростанням загроз для інформації, спричиненим лібералізацією суспільних та міждержавних відносин, правове забезпечення захисту інформації динамічно змінюється, охоплюючи чимраз ширше коло суспільних відносин. Наприклад, у зв’язку з широким впровадженням електронної торгівлі, розробок у напрямку розбудови електронного уряду, існує нагальна потреба прийняття відповідних законів «Про електронний документообіг» та «Про електронний підпис». Украй актуальним є прийняття відповідно до Конвенції про захист (прав) фізичних осіб у зв’язку з автоматизованим опрацюванням персональних даних, прийнятою Радою Європи 28.01.91 р. відповідних нормативно-правових актів про захист персональних даних. Низку заходів необхідно вжити у зв’язку з підписанням Україною 23 листопада 2001 року Європейської конвенції про кіберзлочинність тощо.
Важливим етапом щодо забезпечення інформаційної безпеки стало прийняття Указу Президента України №1993 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 31 жовтня 2001 року «Про заходи щодо вдосконалення державної інформаційної політики та забезпечення інформаційної безпеки України», яким визначено низку важливих напрямів та практичних заходів органам виконавчої влади в Україні. Сьогодні на наукових конференціях, круглих столах відбувається активне обговорення законопроектів «Про інформацію з обмеженим доступом», «Про захист інформації» та ін., які повинні удосконалити чинні правові механізми системи захисту інформації.

Висновки
Сьогодні нормативно-правове регулювання захисту інформації перебуває на стадії формування. Багато питань, зокрема, щодо захисту інформації, яка не становить державної таємниці, і досі не врегульовані на законодавчому рівні. Це стосується також і електронного цифрового підпису, електронного документа, персональних даних тощо.
Закони та підзаконні нормативні акти, які регулюють суспільні відносини у сфері захисту інформації, ще не створюють єдиної цілісної системи законодавчої бази. Існує потреба в усуненні низки неузгодженостей та введенні нових правових норм. Для поліпшення такого становища доцільною є розробка та прийняття Кодексу про інформацію.
Прискорення науково-технічного прогресу пред’являє усе більш високі вимоги до інформаційного забезпечення органів управління. Ефективність цього виду діяльності, що ставить своєю метою підготовку й обґрунтування управлінських рішень, багато в чому визначає ефективність керівництва в цілому. Підвищення ефективності використання інформаційних систем досягається шляхом наскрізної побудови і сумісності інформаційних систем, що дозволяє усунути дублювання і забезпечити багаторазове використання інформації, установити визначені інтеграційні зв’язки, підвищити ступінь використання інформації. Інформаційне забезпечення припускає: поширення інформації, тобто представлення користувачам інформації, необхідної для рішення управлінських, науково-виробничих і інших питань, що виникають у процесі діяльності; створення найбільш сприятливих умов для ефективного поширення інформації. Зміст кожної конкретної інформації визначається потребами управлінських ланок і вироблюваних управлінських рішень.
До інформації пред’являються визначені вимоги: стислість, чіткість формулювань, своєчасність надходження; задоволення потреб конкретних керуючих; точність і вірогідність, правильний добір початкових відомостей, оптимальність систематизації і безперервність збору й обробки зведень.
Глибокий і ретельний аналіз є необхідною передумовою прийняття управлінських рішень. Без інформації і її аналізу неможливо ефективне функціонування і розвиток. Інформація відіграє вирішальну роль у діяльності керівника з будь-яки питань. Від неї залежить існування компанії.

Література
1. Советский энциклопедический словарь. Под ред. А. М. Прохорова.— Москва, 1987.— С. 499.
2. Атаманчук Г. В. Теория государственного управления. Курс лекций.— М., 1997.— С. 240—246.
3. Васильев Р. Ф. Акты управления.— М., 1987.— С. 121.
4. Коваль Л. В. Адміністративне право. Курс лекцій.— К., 1998. С. 84—107.
5. Білоус А. О. Політико-правові системи: світ і Україна.— К., 1997.—С. 123.
6. Козлов Ю. Μ., Фролов Ε. С. Научная организация управления и право.— М., 1986.— С. 56.
7. Електронний ресурс http://uk.wikipedia.org/wiki/Інформація
8. Кулицький С. П. Основи організації інформаційної діяльності у сфері управління: Навч. посіб. — К.: МАУП, 2002. — 224 с.
9. Арістова І. В. Державна інформаційна політика: організаційно-правові аспекти. — Х.: УВС, 2000. — 368 с.
10. Про інформацію: Закон України від 02.10.1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – Київ: 1992. – № 48. – 650.
11. О государственной политике информатизации: Указ Президента Украины от 31.05.93 г. № 186/93.

Рубрики: Статьи. Комментариев к записи Інформаційне забезпечення систем управління нет

Мобильный телефон Philips X9@9r (black)

24 апреля 2009 12:07, konstantinus:

Третьего дня приобрел мобильный телефон Philips X9@9r (black). Через 3-и дня отнес его в сервис-центр по причине неисправности. После 3-х месяцев из сервис-центра никакой реакции.
Обратился в защиту прав потребителей.

Дополнено:
Защита прав потребителей мне месяц поморочила голову, чтоб в итоге сказать «если вы считаете что ваши права нарушены – то можете обратиться в суд».
Я это и без них знал. На просьбу сказать, где же этот суд находится, мне ответили что знать где находятся суды – не в и компетенции.
Толку от защиты прав потребителей – ноль. Зачем их вообще там держат?
Пришлось собрать документы и подать заявление в суд. После получения постановления суда об открытии производства по моему делу, мне позвонили из магазина, и попросили прийти на «переговоры».

Спасибо магазину FoxMart (ФоксМарт), и лично заместителю директора и начальнику сервис-центра. Мне вернули деньги за мой многострадальный телефон Philips. В результате я теперь при деньгах и с бонусами на 350 грн. Которые мне подарили ранее.
Хороший магазин. Рекомендую.
Теперь по сути. Решил приобрести новый телефон. Присматриваюсь к Samsung SGH-i740. Вроде «солидная» модель.
P.S. Правда в связи с финансовым кризисом, купить новый телефон, становиться все труднее. Цены пошли в непривычном направлении (как для мобильных телефонов) – вверх.

Рубрики: Железо и Личное. 3 комментария к записи Мобильный телефон Philips X9@9r (black)

Дон Жуан де Марко / Don Juan DeMarco

21 апреля 2009 15:28, konstantinus:

(1995 год, США, бюджет $25 000 000, сборы в США $22 150 451, сборы в мире $46 642 080)

Дон Жуан де Марко

Дон Жуан де Марко

Есть такая категория фильмов, которые смотришь не из-за надоедливой рекламы, или в предвкушении интересного сюжета. Эти фильмы смотришь не потому что слышал о интересном сюжете, и хочешь узнать о чем он, или же потому что читал книгу, по которой поставлен фильм. Нет. Просто на афише, обложке DVD, или в рекламе увидел имя хорошего актера.
В Дон Жуане де Марко играет как минимум один хороший актер — Марлон Брандо, ну а многим будет интересен и его протеже по фильму — Джонни Депп.
События разворачиваются в США 70х-80х годов. Место действия тоже конкретно не определено.
Дорогой ресторан в гостинице, женщина за столиком кого-то ждет. Судя по платью, этот кто-то, мужчина который ее пригласил на свидание за ужином. К столу подходит незнакомец, в «маскарадном» костюме Дон Жуана (Женя Депп). На лице узкая маска, которая не сколько скрывает лицо, сколько придает какой-то абсурдной таинственности всему происходящему. После двух комплиментов, женщина соглашается пройти в номер, и проинспектировать те умения, которые так нахваливал Дон Жуан.

«Долго ли умеючи? Умеючи… долго!» — говорит народная поговорка. Но наверно в США о ней не знают. Потому что, закончить инспекцию женщина успевает до прихода своего кавалера. А потом как ни в чем не бывало, продолжить романтический ужин. То как отнеслась охрана к разодетому, новоиспеченному герою классику мировой литературы, наводит на мысль, что Дон Жуан подрабатывает в этой гостинице местной достопримечательностью.
Уже через полчаса после описанных событий Женя Депп решает покончить жизнь самоубийством, сбросившись с рекламного щита (биллборд вдоль дороги). Правда чтоб упасть с такой высоты насмерть, надо еще постараться. Руки-ноги то поломаешь – точно, а вот насчет того что смертельно (особенно если дело в США и ты застрахован), я сильно сомневаюсь.
Чтоб спасти для человечества такого ценного героя, решили насильственно с биллборда не снимать, а пригласить психиатра для ведения переговоров с потенциальными самоубийцами.
Вот в такой обстановке происходит знакомство двух главных героев.
После просмотра фильма у меня в голове промелькнула мысль «Matrix has you…». Действительно кто их «доктор» или «больной» больше нуждается в помощи походу картины не ясно. В конце картины режиссер Джереми Левен так поставит все точки над «і», что осадок неясности в любом случае останется.
Фильм подойдет для просмотра всей семьей с детьми старше 13 (рейтинг PG-13 — детям до 13 лет просмотр не желателен).
Ничего за гранью общественной морали в фильме нет, и в этом он напоминает киноэпопею «Анжелика»

Рубрики: Кино. 3 комментария к записи Дон Жуан де Марко / Don Juan DeMarco

Украинский провайдер "ДикоеПоле" — снова про 25 порт

14 апреля 2009 23:12, konstantinus:

Тема стара как мир. Третьего дня эта история случилась со мной.
Звонит мне приятель и просит помочь завести второй почтовый ящик. У него расширение бизнеса, и для второго ЧП надо еще одна электронка.

На что я ответил «без проблем!», какой я был наивный, я забыл, что он подключен к провайдеру «Дикое Поле».

К слову, как 1-й почтовый ящик, он использует ящик, выданный провайдером, что такое антиспам фильтры, провайдер конечно не в курсе, но ладно. Это не беда, ведь в Интернете куча почтовых сервисов, думал я.

Спрашиваю, какой поисковой системой пользуетесь? Получаю ответ «Яндексом». Вот я и предложил завести почту на Яндексе. Все зарегистрировал.
Скачал новую Мозилу, поставил, настроил, получил почту. Думаю, отправлю, а тут НИ-НИ.

25-порт закрыт. (Канал 512к/512к безлимитка). Я звоню, спрашиваю суппорт: «Что случилось?»
В ответ: «Не пользуйтесь другими почтовыми ящиками кроме нашего, или пользуйтесь веб-интерфейсом»
На вопрос: «Почему, прописано ли это в договоре?» (В котором про ограничения ни слова).
Получаю ответ: «Это не безопасно, такая политика компании. К договору это отношений не имеет»

Вот так. Уже предложил сменить провайдера. Будем рассматривать варианты. Вдруг завтра 21 порт закроют, мол FTP то же не безопасно. И вообще 80-й работает, и хватит с вас, дорогие клиенты.

А я то дома тоже хотел к «ДикомуПолю» подключиться. Теперь ни-ни. Буду ждать других провайдеров в своем доме.

P.S. УкрТелефон со своим сервисом, это еще цветочки. Был подключен к «домашнему» тарифу УкрТелефона на работе. Ни про какие блокировки 25-х портов там админы и не знают.

Рубрики: Интернет, Личное и Новости. 5 комментариев к записи Украинский провайдер "ДикоеПоле" — снова про 25 порт

Деньги в Интернет (е)

11 апреля 2009 23:38, konstantinus:

Интернет прочно входит в нашу жизнь. А вмести с ним такие понятие как электронная коммерция и электронные деньги. Многие предприниматели уже воспринимают пользователей Интернета как «потребителей» их интернет-рекламы, но и как потенциальных покупателей.

Рассмотрим такие интересующие многих пользователей Интернета вопросы.
1) Что такое электронные деньги?
2) Как их обналичивают (конвертируют).
3) Как этот вопрос регламентирует законодательство (будем рассматривать законодательство Украины).

Кратко об электронных деньгах. Причины появления.

До 2001 года, когда система WebMoney заняла свое почетное место в системе электронных платежей, для оплаты товаров или услуг через Интернет использовались банковские пластиковые карточки. Это порождало массу неудобств и проблем. Реквизиты пластиковой карточки плательщика становились доступны третьим лицам (продавцам), которые не могли гарантировать их конфиденциальность. Но главная проблема заключалась в том, что покупатель в определенные установленные банком сроки мог отозвать платеж (сделать чарджбек) и продавцы не могли быть уверенны, что получат деньги.

Подтверждение об оплате могло идти до 5 банковских дней (рабочих дней). То есть если покупатель оплачивает покупку во вторник, то при определенных условиях, например, если покупатель и продавец находятся в разных странах, деньги на счет продавца могу быть зачислен только в следующий понедельник. Возникало множество проблем связанных с обменом валют. Даже сегодня в Украине сделать оплату услуг не национальной валютой проблемно.

А как быть в том случае если покупатель из города Николаева (Украина) через Интернет приобретает в Москве (Россия) лицензионные компакт-диски цена на который указанна в долларах?

Рост количества пользователей Интернет в странах Восточной Европы и России создал благодатную почту для появления систем мгновенных, безотзывных, защищенных мультивалютных платежей.

Такой системой стала WebMoney Transfer (WMT) — самая крупная в русскоговорящем Интернете. Система WebMoney Transfer существует с 1998 года. Она разработана ЗАО «Вычислительные Силы», которое также осуществляет техническую поддержку системы WebMoney. По состоянию на 2001 год, объем операций производимых в системе не превышал 100 млн. долларов США в год. С 2006 года ежегодный объем операций производимых в системе WebMoney Transfer превышает 1 млрд. долларов США.

Попробуем дать определения терминов «Деньги» и «Электронные деньги».

Деньги — специфический товар, который является эквивалентом стоимости других товаров. Деньгами могут выступать различные вещи, обязательства и вещно-обязательственные комплексы.

Считается что слово «деньги» произошло от тюркского «деньга» (таньга). [1]

Наличные деньги — валюта одной из стран в каком-либо физическом представлении у конкретного физического лица. Примером физических представлений могут быть купюры и монеты. Чаще всего наличные расчеты происходят анонимно, что предпочтительнее в некоторых случаях.

Наличными деньгами нельзя заплатить удаленно (например, в Интернете). Для этого нужно использовать электронные деньги.

В общепринятой терминологии Электронные деньги — это платежное средство, существующее исключительно в электронном виде, то есть в виде записей в специализированных электронных системах.

Впервые идея «электронных денег» или «электронной наличности» (E-cash) была предложена американским специалистом по теории сложности Дэвидом Чоумом (David Chaum) еще в конце 70-х годов. В сентябре 2000 г., была принята Директива Европейского Союза 2000/46/EC «О деятельности в сфере электронных денег и пруденциальном надзоре над институтами, занимающимися этой деятельностью», в ней дано уточненное определение электронных денег: денежная стоимость, представляющая собой требование к эмитенту, которая:
1) хранится на электронном устройстве;
2) эмитируется после получения средств в размере не менее чем эмитируемая денежная стоимость;
3) принимается в качестве средства платежа не только эмитентом, но и другими фирмами.

Неверным является отношение к электронным деньгам, как к альтернативе безналичным деньгам. Их появление вызвано необходимостью обеспечить поддержку коммерческих операций в Internet там, где использование безналичных денег не всегда удобно. Электронные деньги это скорее всего дополнение к реальным деньгам, еще один инструмент осуществления торговых операций в Internet, дополняющий пластиковые карточки с безналичными деньгами.

Существует принципиальное различие между электронными деньгами и безналичными денежными средствами, оно состоит в том, что электронные деньги не являются заменителями обычных денег, а представляют собой платежные средства, эмитированные какой-либо организацией, тогда как обычные деньги (наличные или безналичные) эмитируются центральным государственным банком той или иной страны. То есть Электронные деньги представляют собой денежный суррогат (заменитель), тогда как безналичные средства — денежный субститьют (заместитель). Прямой взаимосвязи между безналичными средствами и Электронными деньгами нет.

Не нужно также путать Электронные деньги с кредитными картами. Электронные деньги — это совершенно отдельное и независимое платежное средство, а кредитная карта — просто один из способов использования вашего банковского счета, все операции при этом происходят с обычными деньгами, пусть и в безналичном виде. В отличие от обычных безналичных денег, Электронные деньги существуют только в рамках платежной системы эмитента, и не могут быть переведены в другие системы в неизменном виде. Это ограничение существенно упрощает создание и поддержку систем Электронных Денег, что приводит к очень большому снижению стоимости транзакций, так как все транзакции происходят внутри системы. [2]

Система WebMoney.

Система WebMoney одна из самых популярных небанковых систем обращения электронных денег. Она оперирует «виртуальными» цифровыми титульными знаками. Системой поддерживается несколько видов титульных знаков, хранящихся на соответствующих различных электронных кошельках:
WMR — эквивалент RUB на R-кошельках;
WME — эквивалент EUR на Е-кошельках;
WMZ — эквивалент USD на Z-кошельках;
WMU — эквивалент UAH на U-кошельках;
WMY — эквивалент UZS на Y-кошельках;
WMB — эквивалент BYR на B-кошельках;
WMG — эквивалент 1 грамма золота на G-кошельках;
WMC и WMD — эквиваленты WMZ для кредитных операций на С и D кошельках. Перевод средств возможен только между кошельками одного вида; обмен титульных знаков различных видов производится в обменных сервисах, не относящихся непосредственно к системе WMT.

Все операции по конвертации денег в цифровые титульные знаки и обратно осуществляют не в системе WMT. То есть, в самой системе и на сайтах-партнерах, которые принимают платежи через WMT, вы работаете с некими «виртуальными» деньгами, и все покупки делаете, оплачивая их не рублями, долларами и гривнами, а WMR, WMZ и WMU соответственно.

Перевод гривен в WMU в Украине осуществляет компания ООО «Украинское Гарантийное Агентство» (ООО «УГА»). Она же выступает гарантом по WMU-операциям. Остальные компании, занимающиеся обменом денег на WMU, являются авторизованными дилерами или независимыми обменными пунктами.

Чтобы стать участником системы WebMoney Transfer, необходимо установить на своем персональном компьютере, КПК или мобильном телефоне клиентский интерфейс (программу), зарегистрироваться в системе WebMoney (принять условия соглашения системы), получив при этом Ваш уникальный 12-значный WM-идентификатор (WMID), например, WMID#01234567890. Теперь можете создавать любое количество WM-кошельков. Каждый такой кошелёк будет иметь свой 12-значный номер, например, U987654321098 для WMU-кошелька.

Как же можно пополнить, то есть конвертировать бумажные деньги в электронные WMU?
На сайте системы (http://www.webmoney.ru) указаны способы ввода WMU

* банковским переводом
* наличными через банк
* наличными в автоматах и терминалах
* зачисление при помощи wm-карты
* зачисление через дилеров WMU
* обмен наличных на WM в одном из обменных пунктов
* обмен наличных (безналичных) на WM в одной из секций биржи www.exchanger.ru
* обмен электронной валюты других систем

Из всех вышеперечисленных лично я пользуюсь двумя: банковским переводом (в том числе через систему Приват24) и через пополнение наличными деньгами, через терминалы, установленные в публичных местах (супермаркеты, торговые центры, остановки транспорта).

Рассмотрим эти два способа подробнее.

Чтобы произвести покупку WMU (прав требования) у «Украинского Гарантийного Агентства», вы можете произвести платеж в его пользу из любого украинского банка. Это можно сделать как со своего банковского счета, так и без открытия оного.

Для покупки WMU необходимо выполнить следующие действия:

1. Зайдите по ссылке https://banking.webmoney.ru/asp/UAInPayment.asp на сайт Банкинга WebMoney.
2. Пройдите авторизацию (если вы используете программу WM Keeper Classic, то она должна быть в этот момент запущена и находиться в режиме online).
3. Выберите пополняемый кошелек, укажите необходимую сумму пополнения, выберите подходящий способ. Обратите внимание, что для каждого способа пополнения установлена своя комиссия, которая складывается из комиссии «Украинского Гарантийного Агентства» и комиссии банка. Для того чтобы иметь возможность вводить и выводить WMU, вам необходимо сначала получить формальный WebMoney-аттестат на сайте Центра Аттестации WebMoney. Вам также необходимо произвести авторизацию выбранного U-кошелька один раз на этой странице (то есть принять условия «Договора уступки прав требования»).
4. На следующей странице ознакомьтесь и подтвердите, что принимаете условия «Дополнительного соглашения» путем нажатия на кнопку «Согласен».
5. На следующей странице вы получите квитанцию или платежное поручение с банковскими реквизитами, по которым нужно сделать платеж. Распечатайте документ или аккуратно перепишите реквизиты. При пополнении через систему Приват24 вы можете скопировать реквизиты в соответствующие поля на сайте Приват24.
6. Совершите перевод по полученным реквизитам. Не изменяйте и не игнорируйте поле «Назначение платежа» («Призначення платежу»). Оно должно иметь следующий формат: «За уступку вимоги згідно ДУ XXXXXXXXXXXXXXXXX від ГГГГ/ММ/ДД до дог.UXXXXXXXXXXXX. Без ПДВ». Проконтролируйте правильность заполнения этого поля операционистом банка.

Платеж производите только от своего имени или со счета, открытого на ваше имя. В противном случае ваш перевод будет возвращен. WMU поступят на WebMoney-кошелек после получения «Украинским Гарантийным Агентством» вашего платежа. Если в течение 1-3 дней вы не получили WMU, это скорее всего означает, что платеж был возвращен по причине несоблюдения вами какого-то из описанных требований. Вопросы по прохождению платежей и зачислению WMU направляйте, пожалуйста, на finance@ukrgarant.com.

Чтобы совершить покупку WMU в следующий раз, нужно пройти процедуру снова.

При пополнении через Приват24 сегодня подсчет суммы идет по такой формуле:
S — Итоговая сумма (грн.)
U — Желаемое количество WMU
S = U + U*0.035 (комиссия ООО) + 1 (комиссия ПриватБанка) + U*0.008 (комиссия WMT).

Для получения 100 WMU придется заплатить 105 грн. 30 коп. (105,3 = 100 + 3,5 + 1 + 0,8)

При пополнении через терминал комиссия фиксирована на уровне 5%, то есть для получения 100 WMU придется заплатить 105 грн. 26 коп. (100=105,26 — 5%).

Для вывода (обналичивания) WMU я лично пользуюсь денежным переводом на заданный банковский счет. Многие банки сейчас выпускают неименные пластиковые карточки. Для их получения достаточно обратиться в отделение банка с паспортом и идентификационным кодом. Обычно пополнение таких карточек либо вообще беспроцентное, либо стоит менее 1% от суммы. Основную прибыль банки извлекают при обналичивании денег с этих карт через банкоматы, оценивая эту услугу в 3%-5%. Но эту комиссию можно не платить, если заказать перевод электронных денег на зарплатную карту, снятие денег с которых обычно беспроцентное.

При выводе средств через компанию ООО «УГА» комиссия не взымается. ООО «УГА» взымает комиссию от 0,5-5% в зависимости от способа ввода http://ukrgarant.com/main.php?p=tarifs только при вводе средств. Заказывая вывод средств вы сообщаете реквизиты своей пластиковой карты. В течении 3-5 банковских дней деньги должны поступить на ваш счет с формулировкой «В счет договора уступки прав требования».

Помимо преимуществ, которые дают электронные деньги для осуществления платежей, они имеют большие недостатки, которые следуют из их достоинств. Основной недостаток состоит в том, что эмиссия электронных денег гарантируется исключительно эмитентом, государство не дает никаких гарантий сохранения их платежеспособности. Это приводит к тому, что Электронные деньги не рекомендуется использовать для осуществления крупных платежей, а также для накопления существенных сумм в течение длительного времени. То есть Электронные деньги в первую очередь платежное, а не накопительное средство. Другой недостаток в том, что Электронные деньги существуют только в рамках той системы, в рамках которой они эмитированы и не являются общепринятым платежным средством, обязательным к приему.

С юридической и финансовой точки зрения электронные деньги не являются деньгами, а представляют собой или чеки, или подарочные сертификаты, или другие подобные платежные средства, в зависимости от юридической модели системы и от ограничений местного законодательства. Электронные деньги могут эмитироваться банками, НКО, или другими организациями. Как правило, эмиссия электронных денег не лицензируется и не контролируется государством, но работы по обеспечению законодательной базы ведутся во многих странах.

Вот что говорится на сайте ООО «Украинское Гарантийное Агентство» по вопросу определения WMU в правовом отношении: «Согласно п.1.5. «Договора уступки прав требования и их учета» WMU — это единицы учета денежных прав требования. Природа этих прав требования (далее ПТ) — это дебиторская задолженность третьих лиц перед ООО «Украинское Гарантийное Агентство», выраженная в гривнах. Согласно ст. 512 ГК Украины такие права могут быть переданы по договору другому лицу — новому кредитору.

Пользователь системы WebMoney (он же — ваш потенциальный покупатель, клиент) может являться обладателем таких прав требования практически в любом размере, и размер этот будет измеряться в гривнах. Этим правом требования он может обладать на основании совершенных ранее сделок, например приобретения ПТ у ООО «УГА» согласно части 3 ст.656 ГК Украины (см. п.2.1. «Договора уступки…»), или путем получения от других пользователей (см. п.3.2. «Договора уступки…»).

Согласно «Договора уступки…» стороны («УГА» и каждый пользователь системы WebMoney) принимают для себя, что будут вести учет принадлежащих пользователю ПТ в учетных единицах WMU. Такие гражданские отношения предусматривает ст. 11 ГК Украины. Каждый пользователь, авторизовавший U-кошелек, имеет «Договор уступки…» с ООО «УГА». Т.о. имеем круг лиц, договорившихся учитывать размер ПТ, которыми каждый из них обладает, с помощью учетных единиц WMU. В этом кругу ООО «УГА» обязуется подтверждать наличие определенного количества ПТ согласно предъявленным учетным единицам WMU (см. п.4.2.), и обеспечивает погашение задолженности согласно п.4.1.

Итак, давайте подчеркнем, что:
— обладание ПТ и их продажа есть общепризнанная гражданская норма; ПТ в нашем случае измеряются в гривнах задолженности;
— WMU есть законно, добровольно признанная кругом лиц, подписавших с УГА «Договор уступки…», единица учета. Физически WMU представляет собой электронную запись.
— WMU используется для учета действительных ПТ.»
Література.

1. Определение взято из выступления Википедии: http://ru.wikipedia.org/ — Деньги
2. Определение взято из выступления Википедии: http://ru.wikipedia.org/ — Электронные деньги
3. ООО «Украинское Гарантийное Агентство»
4. Cистема WebMoney Transfer (WMT)

Рубрики: Новости. 12 комментариев к записи Деньги в Интернет (е)

Соціальний аспект глобальних проблем сучасності

8 апреля 2009 14:47, konstantinus:

8 … Не насититься баченням око, і не наповниться слуханням ухо…
9 Що було, воно й буде, і що робилося, буде робитись воно, і немає нічого нового під сонцем!…
10 Буває таке, що про нього говорять: Дивись, це нове! Та воно вже було від віків, що були перед нами!
(Екклезiяст 1)

Україна разом з усім Світом впевнено перейшла рубіж тисячоліть. І в новому тисячолітті перед нами постають ті проблеми, яки прийнято називати «глобальними». Аналізуючи сам термін «глобальні проблеми» я був здивований тим що, навіть в Глобальній мережі я не знайшов офіційного переліку таких проблем. Ні ООН, ЄС ні США, інші світові центри не наводять такого переліку. В багатьох публікаціях, можна зустріти вислів «… — глобальна проблема сучасності» [1].
Взагалі під глобальними проблемами сучасності найчастіше розуміють сукупність соціально-природних проблем, від рішень яких залежить соціальний прогрес людства, и його самозбереження. Ці проблеми характеризуються динамізмом, виникають як об’єктивний чинник розвитку людства. Глобальні проблеми взаємопов’язані, та охоплюють всі сторони життя людини, і зачіпають всі без виключення країни світу. Приблизно таке визначення дає російськомовна Вікіпедія [2]. Що цікаво, на цей момент, російськомовна стаття в одній з найбільших світових електронній енциклопедії не містить посилання на іншомовні версії. Пошук терміна «Global problems of humanity» по англомовній Вікіпедії http://en.wikipedia.org теж не дав результату [3].
Можливо Глобальні проблеми не настільки глобальні?

Розглянемо детальніше декілька проблем що повстали перед людством. Хоча навіть термін «проблеми сучасності» на мою думку недоречний. Ці проблеми існують багато років, і не будуть вирішені найближчими поколіннями людей.
Проблеми які постали перед народами різних країн, виникли в різних сферах життєдіяльності людей. В одному випадку мова йде про ті чи інші сторони розвитку продуктивних сил, стан і якість навколишнього середовища, в іншому — про кардинальні питання зовнішньої і внутрішньої політики, в третьому — про стосунки людини і суспільства тощо.
Які характерні ознаки дають змогу говорити про них як про явище особливе, що стосується всього людства? Відповіді на ці запитання важливі не лише в теоретичному, а й у практичному плані.
Можна звузити коло глобальних проблем, зводячи всю їх багатоманітність до двох-трьох. Або вдатися до протилежних крайнощів, відносять до них проблеми, які не мають нічого спільного із світовими процесами, а стосуються тільки певних країн або окремих соціальних груп.
1. Екологія.
Припускаю, що навіть спільні зусилля більшості держав (G20) не обов’язково приведуть до повсюдного вирішення навіть загальновизнаних екологічних проблем. Дедалі зростаючі потреби держав у мінерально-сировинних ресурсах зумовлюють загострення мінерально-сировинної проблем протягом найближчих десятиліть, а господарська діяльність у багатьох країнах не дає змоги домогтися помітного поліпшення екологічної ситуації.
У науковій літературі наводяться цікаві історичні приклади. Коли в Греції, Малій Азії та інших місцях люди викорчовували ліси для одержання в такий спосіб орної землі, вони не уявляли, що тим самим поклали початок нинішньому запустінню цих країн, позбавляючи їх центрів нагромадження і збереження вологи. Те ж саме відбувалося в Північній Італії, де на південному схилі Альпійських гір люди вирубували хвойні ліси і не передбачали, що знищують умови для розвитку місцевого скотарства. Це факти із стародавньої історії. А період науково-технічного прогресу нового часу, коли людство залучило до своєї діяльності практично всі ресурси нашої планети, вже дали чимало трагічних прикладів такого типу.
У червні 1992 р. у Ріо-де-Жанейро відбулася Конференція ООН з навколишнього середовища та розвитку, яка ухвалила підсумковий документ — Декларацію Ріо.
Декларація містить 27 принципів, які визначають ставлення ООН до проблем навколишнього природного середовища та розвитку. Вже перший принцип проголошує: «Турбота про людей займає центральне місце в зусиллях щодо забезпечення сталого розвитку. Вони мають право на здорове та плодотворне життя в гармонії з природою з природою».
На цій конференції: від імені нашої країни зазначалося: «будуючи нову, незалежну Україну як державу, інтегровану в європейське і світове співтовариство, «ми будуємо світ XXI століття — світ співпраці, взаємодопомоги та глобального екологічного партнерства вільних і рівних народів Землі — планети, яку маємо захистити як найкращий витвір Бога й Природи в безмежному й холодному Космосі». [4]
2. Зростання населення.
Станом на листопад 2008 року населення Землі складає за оцінками приблизно 6,7 млрд. осіб. Це число продовжує зростати, згідно з прогнозами, нечуваними до 20-го століття темпами, хоча швидкість зростання, досягнувши піку в 2,2% на рік у 1963-му, скоротилася майже вдвічі. Якщо й надалі населення світу ростиме вздовж теперішньої кривої, то воно досягне 9 млрд. до 2042 року. [5][6]
Те, як зростатиме населення Землі в майбутньому, важко передбачити на довгу перспективу. В середньому народжуваність дещо зменшується, але дуже різна в розвинутих країнах (де вона часто недостатня для відтворення населення) та країнах, що розвиваються. Існує велика відмінність у народжуваності серед представників різних етносів. Смертність може несподівано збільшитися через хвороби, війни та катастрофи, або ж зменшитися завдяки новим відкриттям у медицині. ООН видала кілька різних прогнозів, які ґрунтуються на різних припущеннях. Впродовж останніх років ООН неперервно змінювала ці прогнози в сторону зменшення, аж тільки у бюлетені за березень 2007 року збільшила цифри на 2050 рік на 273 млн.
В 2000-му році Організація Об’єднаних Націй оцінила ріст населення на рівні 1,14% в рік, що складає 75 млн. людей. Це менше, ніж пікове значення у 86 млн. людей у 1987 році. Швидкість росту населення на всій Землі поступово зменшується від 2,19% в 1963 році, але в окремих регіонах, зокрема на Близькому Сході та в Африці на південь від Сахари, рівень росту залишається високим.
В деяких країнах ріст від’ємний, тобто населення зменшується. Особливо це стосується Центральної та Східної Європи, в основному через малу народжуваність та Півдня Африки — через високу смертність зв’язану із захворюваннями СНІДом. В наступному десятилітті Японія та деякі країни Західної Європи теж зіткнуться з проблемою зменшення населення через перевищення смертності над народжуваністю.
В результаті росту населення, що перевищує можливості регіону, виникає перенаселення. З іншого боку, такі області можна розглядати також як недонаселені, оскільки населення в них не вистачає для підтримки економічної системи.
3. СНІД
Синдром набутого імунодефіциту вперше було зафіксовано в США у 1983 році. Протягом двох місяців хворий помер. Сьогодні за добу у світі чотириста тисяч чоловік заражується цією хворобою.
Оскільки вакцини проти СНІДу не існує, єдиним способом запобігти інфекції є уникнення ситуацій, що несуть ризик зараження, таких як вживання наркотиків (що вводяться внутрішньовенне) або вступ до позашлюбних статевих зносин.
1978 — у хворих чоловіків-гомосексуалістів в США, Швеції та на Гаїті було зареєстровано схожі захворювання, які в подальшому назвуть СНІД. 1981 — в США виявлено велику кількість випадків саркоми Капоші (рідкісний вид раку шкіри) у молодих чоловіків-геїв, які були названі «імунодефіцитом гомосексуалістів». В тому році від цього захворювання загинуло 128 молодих людей в США. Американським лікарем Майклом Готтлібом введено термін «СНІД».
Тобто наркоманія, позашлюбні статеві відносини та гомосексуалізм призводять до смерті через СНІД, але «життя або смерть» є особистим вибором кожного, і якщо мільйони людей вибирають «смерть» — то це їх право.
4. Війни

1 Для всього свій час, і година своя кожній справі під небом:
2 час родитись і час помирати, час садити і час виривати посаджене,
3 час вбивати і час лікувати, час руйнувати і час будувати…
(Екклезiяст 3)

До позитивних наслідків воєн відносять обмін інформацією (завдяки Таласской битві араби дізналися у китайців секрет виготовлення паперу) і «прискорення ходу історії» (ліві марксисти вважають війну каталізатором соціальної революції), а також зняття протиріч (війна як діалектичний момент заперечення у Гегеля). Деякі дослідники відносять також до позитивних для людського суспільства в цілому (не для людини) такі фактори:

  • Війна повертає в людський соціум біологічний відбір, коли потомство залишають найбільш пристосовані до виживання, оскільки у звичайних умовах людського співтовариства дію законів біології при виборі партнера сильно послаблюється;

  • На час військових дій знімаються всі заборони, які накладаються на людину в суспільстві в звичайний час. Як наслідок, війну можна розглядати як спосіб і метод зняття психологічного напруження в рамках цілого соціуму.

  • Страх перед нав’язуванням чужої волі, страх перед обличчям небезпеки є виключним стимулом до технічного прогресу. Не випадково багато новинки винаходять і з’являються спочатку для військових потреб і лише потім знаходять своє застосування в мирного життя.

Безумовно, існує ще коло інших проблем. Серед них можна відлити питання економічного відставання країн, що розвиваються. На їх долю в основному припадає проблема голоду, криза заборгованості тощо. Розвинуті країни в певному сенсі прагнуть закріпити відсталість: сьогоднішнім виробникам потрібні не конкуренти, а споживачі та джерела дешевих ресурсів.
Але на мою особисту думку, поради фахівців щодо вирішення цих проблем приведуть тільки до вирішення власних фінансових проблем порадників.
Так пропонується на базі ООН, чі інших міжнародних структур створити комітети які б розробляли концепції вирішення проблем Африки, СНІДу ті інщі.
В якості пагубності подібного явища приведу «приклад Паркінсона» Він вивчав роботу британського Міністерства у справах колоній: в 1880 році, коли ще існувала Британська імперія, до складу цього міністерства входило 5 управлінь, а число службовців коливалося в межах 250 чоловік. У 1955 році, коли Британія взагалі залишилася без колоній, до складу міністерства входило вже 12 управлінь, в штаті яких значилося понад півтори тисячі службовців. До речі, таке міністерство є у Великобританії і донині. схоже, вирішила підтвердити справедливість закону Паркінсона

15 І радість я похваляв: що немає людині під сонцем добра, хіба тільки щоб їсти, та пити та тішитися, і оце супроводить її в її праці за часу життя її, що під сонцем Бог дав був їй.
(Екклезiяст 8 )

Тому пропоную для вирішення всіх вищезгаданих проблем і питань частіше звертатися до порад Екклезiяста, та до загальнолюдських християнських цінностей.
1. УМВС України в Миколаївській області — РАСИЗМ – ГЛОБАЛЬНА ПРОБЛЕМА СУЧАСНОСТІ. http://www.umvs.mk.ua/ua/news/358/
2. Глобальные проблемы. http://ru.wikipedia.org/wiki/Глобальные_проблемы
3. Search results From Wikipedia, the free encyclopedia You searched for Global problems of humanity http://en.wikipedia.org/w/index.php?title=Special:Search&search=Global+problems+of+humanity&fulltext=Search
4. Тенденції та перспективи розвитку екозаконодавства. http://www.grinchuk.lviv.ua/referat/1/1548.html
5. World Population Prospects (United Nations Population Division). http://esa.un.org/unpp/
6. Year-by-Year World Population Estimates: 10,000 B.C. to 2007 A.D. http://www.digitalsurvivors.com/archives/worldpopulation.php

Рубрики: Личное и Статьи. 1 комментарий к записи Соціальний аспект глобальних проблем сучасності

З поганими законами і добрими чиновниками цілком можна правити країною, але якщо чиновники погані, не допоможуть і найкращі закони

7 апреля 2009 17:56, konstantinus:

Німецький державний діяч Отто фон Бісмарк казав: «З поганими законами і добрими чиновниками цілком можна правити країною, але якщо чиновники погані, не допоможуть і найкращі закони». Як ви можете прокоментувати цей вислів?

Прийняття навіть найбільш прогресивного закону саме по собі нічного не вирішує. Бісмарк сказав: «З поганими законами і добрими чиновниками цілком можна правити країною, але якщо чиновники погані, не допоможуть і найкращі закони».
Слід розуміти, що якість роботи чиновників залежить не від того, яка особа займає яку посаду, а від уміння діяти у новий спосіб.
Сучасна Українська влада повинна бути задля прийняття ефективних управлінських рішень публічною.
Ось три складових публічності влади:

  • по-перше – публічні процедури підготовки урядових рішень;

  • по-друге – єдині і зрозумілі для всіх стандарти і процедури діяльності органів державної влади;

  • і по-третє – відкритий конкурсний набір на усі, а особливо вищі, посади державних службовців.

У країнах ЄС саме публічність і прозорість влади є головним фактором запобігання корупції.
Розчарування людей владою завжди пов’язане з прірвою, що виникає між прямим і відвертим спілкуванням з політиками під час виборів та ускладненою можливістю для людини бути почутою владою у щоденному житті.
Ми досі не зуміли позбутися тоталітарного сприйняття відносин між державою і суспільством. Кожен має нарешті усвідомити нову роль держави як інструменту реалізації публічного інтересу нації, а не як інструменту насильства над власним народом або задоволення власного приватного інтересу.
Однією з сучасних проблем чиновників є корупція.
Бісмарк особисто був непідкупним, і спроби зі сторони іноземних держав підкупити його, залишались марними. Вирішуючи основні політичні питання, Бісмарк іноді не з власної волі піддавався (особливо в 70 — 80-х роках) впливу окремих фінансових груп. (Ротштейн Ф.А. Из истории Прусско-Германской империи. М., 1948. стр.47)

Процитуємо ще Бісмарка:
«Ніколи стільки не брешуть, як під час війни, після полювання і до виборів».
Ті вищи чиновники які приходять до вдали (рівня міністра і вище) іноді немают ніякої управлінської практики. І об’єктивно не можуть ефективно керувати своїм відомством.
«За будь-яку задану справу повинна відповідати лише одна людина».
У нашій країні всі опозиціонери знають як виходити з кризисної ситуації, але нажаль цього ніколи не знають діючі урядовці.
«Соціалістичний устрій — це дуже гарний устрій для експериментів держави, якої не шкода».
Нажаль на сучасному етапі державотворення неможливо задовольнити потребі всіх. Будь-яка матеріальна допомога населенню грошима або пільгами, буде не ефективна, якщо вона не буде адресною. А якщо вона буде адресною, то вона не буде ефективна тому що дає простір для корупції.
«Уряд не має права бути нерішучим. Раз вибравши шлях, він повинен, не озираючись направо і наліво, йти до кінця».
Нажаль політика уряду змінюється щоденно. Сьогодні пільги дають, а в бюджеті наступного року кошти для пільг можуть і не запланувати. Президент і Прем’єр-міністр можуть публічно образити один одного, і змінювати свою оцінки щодо один одного ще частіше.
«Хто контролює Україну — контролює Європу, хто контролює Європу — керує всім світом».
Проблеми України багато в чому є наслідком її перспектив і величезного потенціалу. Дуже багато політичних діячів сучасності не зацікавленні в процвітаючій Україні.
На завершення хочу в останнє процетувати великого канцлера:
«Дружба між чоловіком та жінкою дуже послаблюється із настанням ночі».

Рубрики: Личное и Статьи. Комментариев к записи З поганими законами і добрими чиновниками цілком можна правити країною, але якщо чиновники погані, не допоможуть і найкращі закони нет

Л.Д. Кучма «После Майдана»

7 апреля 2009 11:59, konstantinus:

Читаю мемуары президента Леонида Даниловича Кучмы.
Книга досталась в подарок от моего хорошего друга — М.И. Богданова.
Но если бы мне даже ее не подарили, я бы все равно ее купил — и не пожалел бы.

Приведу несколько цитат.

24 января

Служба безопасности Украины… Не знаю, где найти мягкие слова для ее адекватной оценки. Когда я первый раз победил на президентских выборах (1994), у меня была только одна, но очень конструктивная идея: отпустить весь ее личный состав. Всех — в отставку! Все 100 процентов. Почему же я не смог?.. Ну, во-первых, с самого начала положился на Евгения Марчука, который негласно поддерживал меня на выборах. Невозможно никому не доверять. Для кого-то это в порядке вещей, а для меня — невозможно. Марчук все время убеждал меня, что руководимая им СБУ — не КГБ, что в СБУ сосредоточен высочайший интеллект, преданные стране специалисты своего дела. «Наши — не КГБ», — такой был лейтмотив всех разговоров на эту тему. Ну а когда пришлось убедиться, что интеллект подчас направляется не совсем в ту сторону, было уже поздно.

31 декабря

Может быть, от оранжевой революции и жизни после нее одна польза: яснее стало, как важно дать возможность стране нормально развиваться, не делить украинцев на «наших» и «не наших». Иначе распри никогда не закончатся. Если сегодня победитель будет открыто радоваться, что придушил своих противников, то через два-три года они поменяются местами, потому что отменить выборы уже никто никогда не сможет. И что это будет за жизнь? Это хуже, чем в неволе, а в неволе лучшие из зверей не размножаются.

Рубрики: Личное и Новости. Комментариев к записи Л.Д. Кучма «После Майдана» нет

О вреде компьютерных клубов

6 апреля 2009 10:21, konstantinus:

Никак не могу разразиться статьей о компьютерах, компьютерных клубах, играх и о страшилках на тему компьютерных зависимостей.

Часто слышу глупости, мол, просиживают детки вместо уроков в компьютерных клубах, это же зависимость. Их лечить надо!

Все забывают, как сами были школьниками и студентами.
Мало просиживали вместо лекций в барчиках?

Сколько занятий было проведено в кафе возле ВУЗа, где я учился…

Некоторые по дисциплинах «подъем — переворот стакана» и «фигурное ковтание» получили звание «мастер спорта по спирту».

И ничего, выросли, остепенились, женились…

Сейчас уважаемые люди: охранники, врачи, инженеры, государственные служащие.

Ну и анекдот в тему:
Если чрезмерная увлеченность вашего ребенка компьютерными играми вызывает у вас беспокойство, постарайтесь приобщить его к более серьезным и здоровым занятиям: картам, вину, девочкам.

P.S. Комментарий моего друга Кирилла

и тут вставлю свои 20 пальцев (прочитав эту фразу ненадо включать пошлую фантазию ).
значится было дыло со мной на протяжении лет…

серьезно начал заниматься компами году в 1995м. вернее тогда я сначала полюбил игры, а потом пошел Паскаль. И то и другое отнимало у меня ночи (а у чился я тогда еще в школе), перемены (алгоритмы на бумагах), уроки (бывало что и засыпал или ходил как зомби пол дня). И так длилось годами до 1998 пока я не попал в НОЕК. ты в курсе что там было… молодежь… отвлекся от программирования и по пятницам сначала преподавал курсы, а потом ставил детишкам игры (пока сам сидел за дримвейвером, фотошопом и корелом).
в 2004м компани Blizzard прислала мне письмо с предложением присоединиться к финальному Северо-Американскому бета тестированию игры The World of Warcraft (естественно до ее выхода). С того дня я не знал покоя. Игра вышла в свет и я как зараженный играл днями и ночами, сутками, всегда. Утром игра, с работы — игра до поздней ночи и так каждый день годами. Пошел учиться и игра все равно мешала мне. Я играл с живыми людьми и если мы назначали какое-то дело, то мне было неудобно подвести их и не прийти. У меня небыло девушки (но на это свои причины, так сложилось). Я был болен игрой. Она здорово сжигала время которое я стралася провести как можно быстрее. И вот… спустя 4,5 года я очухался. Познакомился с девушкой и жизнь изменилась сама-собой. Появились цели, дела и т.д. и совсем не тянет уже туда, назад в игру. Может это своего рода наркомания, но мне видится это так — когда настает переломный момент (семья или планирование будующей семьи как пример) — человек очнется и поймет что игра всегда остается игрой.

Рубрики: Интернет и Личное. 2 комментария к записи О вреде компьютерных клубов

FUJIFILM (ФУДЖИФИЛЬМ) FinePix S5700

5 апреля 2009 1:02, konstantinus:

Сегодня трудно встретить человека не имеющего мобильного телефона, уже завтра будет не найти семьи без компьютера. Но рассказать я хочу о фотокамерах. Цифровых.

Полгода назад, передо мной встала проблема выбора, выбора цифрового фотоаппарата.
Я являюсь счастливым собственником отличного зеркального фотоаппарата Зенит TTL, а жене купил «мыльницу» Samsung. И с таким арсеналом был противником приобретения еще и цифрового «мыла». На цифровую зеркалку денег у меня, на тот момент, не было. Конечно, рынок цифрового фото я внимательно изучал, и отслеживал появление новых моделей. Время то, идет вперед. Мой бюджет ограничивался двумя тысячами гривен (400 долларов).

Внимание в основном было сосредоточено на продукции фирмы Canon. Мне нравились их псевдозеркалки PowerShot S1-S3. Обходя супермаркеты с одной лишь целью – пощупать будущую покупку, я наткнулся на интересную модель фирмы Olympus. За 250 у.е. мне предлагали псевдозеркальный фотоаппарат с 10 кратным оптическим зумом, и 7-ми мегапиксельной матрицей. Так же радовал 2,5” экран. Я не купил этот фотоаппарат по одной лишь причине – не было модели с черным корпусом.

Вот в таких поисках я и наткнулся на FinePix S5600. И понял — почти оно. Мой «тест на ценниках», который заключался в том, что с одного места фотографируется с максимальным оптическим увеличением отделенный ценник, FUJIFILM выдержал лучше всех. Буквы были читаемы и четкие. Второе место занял Canon PowerShot S3, и только на третьем был Olympus.
В 5600 модели расстраивала уже «не современная» 5,1 мегапиксельная матрица и 2” экран. Побродив по Интернету, я с радостью обнаружил, что у нее есть наследница – 5700.
По сравнению с 5600 моделью FinePix S5700 обладает целым рядом преимуществ. У нее новая матрица Super CCD с разрешением 7,1 мегапикселя. В камеру встроен сдвоенный (!) слот карт памяти. Помимо карт XD формата можно использовать и более распространенные у нас, и дешевые SD карты. Кстати, к фотоаппарату была прикуплена 4 гигабайтная SD-карточка, которая, несмотря на все опасения, отлично была им воспринята. Наличие 2,5 дюймового экрана, порадует любителей просматривать фотографии, не отходя от места съемки.

Еще раз перечислю основные характеристики камеры:
— CCD 7,1 млн. эффективных пикселей
— 10x оптический зум
— Диапазон чувствительности ISO64 – ISO1600
— 2,5” дисплей высокого разрешения с расширенным углом наблюдения до 120 градусов.
— XD/SD слот
— Русскоязычное меню

Вот только троссик крышки в моем комплекте отсутствовал. Не знаю почему. Камеру приобрел за 305 условных единиц. Так в условном бюджете что осталось и на карточку памяти и на аккумуляторы.

Рубрики: Железо, Личное и Новости. 5 комментариев к записи FUJIFILM (ФУДЖИФИЛЬМ) FinePix S5700

« Следующие