Кредитно-модульна система організації навчального процесу (КМСОНП) – модель організації навчального процесу, яка ґрунтується на поєднанні модульних технологій навчання та залікових освітніх одиниць (залікових кредитів).
Підставами для запровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу в Україні є наступне:
1) інтеграція до Європейського простору вищої освіти;
2) входження до Болонського процесу;
3) вступ до Світової організації торгівлі;
4) реалізація дистанційної форми вищої освіти.
Впровадження модульно-кредитної системи у вищий школі України переслідує такі цілі:
1. Досягнення відповідності стандартам європейської системи освіти, яка виходить із знань, умінь та навичок, що є надбанням випускника;
2. Затребування українських освітянських кваліфікацій європейським ринком праці;
3. Затвердження загальносприйнятної та порівнянної системи освітньо-кваліфікаційних ступенів;
4. Впровадження стандартизованого додатка до диплома, модель якого була розроблена Європейською комісією, Радою Європи та UNESCO/CEPES і який містить детальну інформацію про результати навчання випускника;
5. стимулювання викладачів і студентів вищих навчальних закладів до вдосконалення системи об’єктивної оцінки якості знань;
6. забезпечення «прозорості» системи вищої освіти та слушного академічного та професійного визнання кваліфікацій (дипломів, ступенів, посвідчень тощо).
Кредитно-модульній системі як невід’ємному атрибуту Болонської декларації, надаються дві основні функції. Перша — сприяння мобільності студентів і викладачів та спрощення переходів з одного університету до іншого. Друга — акумулююча, чітке визначення обсягів проведеної студентом роботи з урахуванням усіх видів навчальної та наукової діяльності. Сума кредитів визначає, на що здатний студент, який навчається за тією чи іншою програмою.
Модулі конструюються як системи навчальних елементів, об’єднаних ознакою відповідності визначеному об’єкту професійної діяльності. Останній розглядається як деякий обсяг навчальної інформації, що має самостійну логічну структуру і зміст, що дозволяє оперувати цією інформацією в процесі розумової діяльності студента.
Кредит (credit) — умовна одиниця виміру навчального навантаження студента при вивченні якоїсь складової навчальної програми чи окремої дисципліни (курсу), засвоєної студентом під час навчання. Кредит — мінімальна одиниця, яка точно документується, часто означає навчання впродовж тижня (суму аудиторної і самостійної роботи студента).
Проблемою для вищої школи України у контексті Болонського процесу є:
• по-перше, визначення витрат навчального часу студента певного актуального рівня розвитку на адекватне вивчення навчального матеріалу в обсязі модуля, тобто ув’язування навчального модуля з кредитами;
• по-друге, розробка методики розрахунку педагогічного навантаження викладачів вищої школи в умовах кредитно-модульної системи організації навчального процесу та навчального навантаження студента, а також взаємозв’язок між ними.
Європейська система трансферу кредитів (ECTS)
Визнання освіти і дипломів є передумовою для створення відкритого Європейського простору освіти і підготовки, де студенти і викладачі можуть переміщатися без перешкод. Тому Європейська система трансферу кредитів (ECTS) була розроблена в експериментальному проекті, організованому в рамках програми «Еразмус» як засіб покращання визнання освіти для навчання за кордоном.
Основні елементи ECTS на практиці перевіряли й удосконалювали в експериментальному проекті 145 європейських університетів усіх держав-членів та країн Європейської економічної зони.
Система ECTS забезпечує прозорість такими засобами:
1. Кредити ECTS, які є числовим еквівалентом оцінки, що призначається елементам навчального плану, щоб окреслити обсяг навчального навантаження студентів, необхідний для завершення навчання.
2. Інформаційний пакет, який дає інформацію студентам і працівникам про навчальні заклади, факультети, організації і структуру навчання та елементи навчального плану.
3. Перелік оцінок з предметів, який показує здобутки студентів у навчанні у спосіб, який є всебічним і загальнозрозумілим, і може легко передаватися від одного навчального закладу до іншого.
4. Навчальний контракт, що стосується навчальної програми, яка буде вивчатися, і кредитів ECTS, які будуть присвоюватись за успішне її закінчення, є обов’язковим як для місцевого і закордонного закладів, так і для студентів.
Основними вимогами до застосування норм і механізмів ECTS є:
• призначення координатора ECTS від навчального закладу;
• призначення координаторів ECTS з числа працівників кафедр (факультетів) за дисциплінами на усіх факультетах, що мають намір користуватися ECTS;
• призначення кредитів ECTS для елементів навчального плану;
• випуск інформаційного пакета щодо усіх навчальних предметів/дисциплін, у яких ECTS буде використовуватися рідною мовою та однією з мов країн ЄС;
• використання форм заяв для студентів, перелік оцінок дисциплін і на-вчальних контрактів.
Кредити ECTS є кількісним еквівалентом оцінки (від 1 до 60), призначеної для елементів навчального плану, щоб охарактеризувати навчальне навантаження студента, що вимагається для їх завершення. Вони відображають кількість роботи, якої вимагає кожен елемент навчального плану відносно загальної кількості роботи, необхідної для завершення повного року академічного навчання у закладі, тобто лекції, практична робота, семінари, консультації, виробнича практика, самостійна робота — в бібліотеці чи вдома — і екзамени чи інші види діяльності, пов’язані з оцінюванням, ECTS, таким чином, базується на повному навантаженні студента, а не обмежується лише аудиторними годинами.
У ECTS 60 кредитів становить навчальне навантаження на один навчальний рік, і, як правило, 30 кредитів на семестр.
Шкала оцінювання ECTS для оцінки якості досягнень студента
За будь-яких принципів організації навчального процесу саме системі оцінювання знань належить важлива роль у забезпеченні високої якості освіти та формуванні конкурентоспроможних фахівців.
Результати екзаменів і заліків зазвичай виражаються в оцінках. Однак у Європі співіснують багато різних систем оцінювання. До того ж питання перезарахування оцінок було однією з найсуттєвіших проблем студентів — учасників ECTS:
а) з одного боку, тлумачення оцінок значно відрізняється в різних країнах, закладах та щодо різних предметів;
б) з іншого боку, помилка при перезарахуванні оцінки може мати серйозні наслідки для студентів.
Неможливо визначити єдиний критерій систем оцінювання у європейських країнах. У більшості країн є всезагальна система оцінювання, котра в жодному випадку не є універсальною; крім цього, визначення бала «проходження» по певній шкалі може різнитися між закладами, і межа застосування всіх доступних балів суттєво відрізняється у різних закладах, змінюється з року в рік, та залежно від предмета.
Однією із основних засад шкали оцінювання системи ECTS є те, що вона досить чітко визначена для того, щоб заклади прийняли свої рішення з приводу застосування цієї шкали.
В результаті Європейська комісія скликала групу експертів для визначення спірних питань. Інформація, коментарі та статистичні дані, представлені 80 закладами з 84 закладів — учасників ECTS у той час, були прийняті до уваги для того, щоб відпрацювати запропоновану шкалу оцінювання ECTS. Всі групи предметів були узгоджені з використанням шкали оцінювання ECTS, для того щоб перевірити її ефективність.
Шкала оцінювання ECTS була розроблена для того, щоб допомогти навчальним закладам перенести оцінки, виставлені місцевим закладом. Вона представляє додаткову інформацію про роботу студентів, а не замінює загальні оцінки. Вищі навчальні заклади приймають власні рішення щодо ви¬користання шкали оцінювання у своїй власній системі.
Європейська система «полегшеної шкали оцінювання» з’явилася в результаті різносторонніх обговорень, які відбувались серед п’яти груп від початку пошукового етапу; те, що передача оцінок може ефективно здійснюватись за допомогою полегшеного оцінювання, зрозуміло всюди у Європі.
Концепція «полегшеної шкали оцінювання» означала, що:
• шкала була достатньо добре охарактеризована і будь-який навчальний заклад зміг би використати її для своїх предметів;
• шкала ECTS представила додаткову інформацію до оцінки навчального закладу, але не замінила її;
• шкала оцінювання ECTS була зрозумілою іншим закладам, які виставляли відповідну оцінку згідно з власною системою оцінювання студентам, які вступають, або випускникам;
• оцінка за системою ECTS визначала б, поруч із оцінкою, виставленою закладом у перелік оцінок дисциплін студента, досягнення кожного студента до і після періоду навчання.
Шкала оцінювання ECTS
Оцінка ECTS Процент студентів, які зазвичай успішно досягають відповідної оцінки Визначення
А 10 ВІДМІННО — відмінне виконання лише з незначною кількістю помилок
В 25 ДУЖЕ ДОБРЕ — вище середнього рівня з кількома помилками
0 30 ДОБРЕ — в загальному правильна робота з певною кількістю грубих помилок
В 25 ЗАДОВІЛЬНО — непогано, але зі значною кількістю недоліків
Е 10 ДОСТАТНЬО — виконання задовольняє мінімальні критерії
FX — НЕЗАДОВІЛЬНО — потрібно попрацювати перед тим, як отримати залік
F — НЕЗАДОВІЛЬНО — необхідна серйозна подальша робота
Організація оцінки результатів роботи студента.
Критерії оцінювання результатів роботи студента повинні бути виражені таким чином, щоб оцінка роботи студента могла бути зіставлена з ними і документально зафіксована.
Критерії оцінювання якості повинні бути чітко встановлені і ясно виражені для того щоб забезпечити надійність і однаковість оцінки, а також, щоб підвищити об’єктивність оцінки з метою зведення до мінімуму суб’єктивного підходу.
Оцінка результатів роботи студента це процес:
• збору достатніх, об’єктивних і надійних доказів знань студента, його розуміння, продемонстрованих навичок і професіоналізму щодо виконання завдань, обов’язків і відповідальності;
• винесення висновку про те, що доказ співвідноситься з критеріями, зазначеними в Стандарті вищої освіти.
Метою оцінювання якості є забезпечення незалежної оцінки ефективності заходів для забезпечення Стандартів вищої освіти на всіх рівнях навчання, підготовки, проведення іспитів і оцінки.
Організація оцінювання результатів навчання має врахувати різні методи оцінювання, що можуть надати різні типи доказів рівня знань студента:
• письмові, усні й комп’ютерні опитування (тестування);
• перевірка навичок (зокрема, на тренажерах);
• проекти;
• безпосереднє спостереження за діяльністю.
Один або декілька з перерахованих вище методів має бути обов’язково використаний для одержання доказів наявності знань, розуміння та продемонстрованих навичок, а також доказу здатності студента виконувати професійну діяльність.
Новими концепціями освітнього процесу у вищій школі відзначаються тенденції розвитку вимірювання навчальних досягнень студентів за допомогою тестів. На структуру та кількість тестів, які проводяться, впливає акцент на зв’язках між предметами, що вивчаються. Об’єктом тестування стають компетенції, потрібні випускникові системи вищої освіти. Традиційно тести виконують відбірну функцію. Але ж останнім часом тести використовуються для таких цілей:
— діагностичних, щоб дати студенту можливість з’ясувати, що йому ще потрібно вивчити та доробити;
• управлінських, тобто задля керівництва подальшим процесом навчання та стимулювання.
Тести все більше розглядаються як складова частина компонентів навчальної програми їм приділяється повноцінне значення в навчальній програмі.
Критерії для оцінювання компетентності повинні відповідати принципам:
• одержана інформація є об’єктивною, має однозначне тлумачення та відповідним чином повинна використовуватися;
• метод визначення компетентності має найбільше відповідати суттєвим обставинам s умовам професійної діяльності;
• процедури оцінки компетентності повинні виконуватися ефективно та моторно;
• усі потенційні загрози мають бути визначені.
Методи демонстрації компетентності мають служити основою для проведення іспитів та оцінки відповідності кандидата на одержання диплома і запроваджуватися з використанням професійних засобів діяльності.
Іспит та оцінка відповідності кандидата на одержання диплома запроваджується з виконанням процедур об’єктивного контролю:
• критеріально-орієнтованого тестування;
• комплексних контрольно-кваліфікаційних завдань (КККЗ),
• а також з використанням професійних засобів діяльності:
— на лабораторному обладнанні;
— тренажері;
— реальному об’єкті діяльності.
Оставить комментарий